«Втрата дорослої людини – це втрата минулого; втрата дитини – майбутнього»
Вагітність, пологи, народження малюка — це неймовірний психологічний досвід, який, на жаль, не завжди буває позитивним. Як же впоратися з втратою вагітності та дитини? Прийняти факт того, що сталося та рухатися далі? Є кілька різних теорій горя. Всі вони мають право на існування та підсвітлюють різні аспекти цього процесу.
Одна з них — це теорія про завдання горя. ЇЇ суть полягає у тому, що лише після проходження певних етапів, завдань, людина може зцілитись.
Виділяють чотири основних завдання горя через які людині у втраті доведеться проходити:
Одна з них — це теорія про завдання горя. ЇЇ суть полягає у тому, що лише після проходження певних етапів, завдань, людина може зцілитись.
Виділяють чотири основних завдання горя через які людині у втраті доведеться проходити:
Завдання Перше. Прийняти реальність втрати
“Про вагітність ми дізналися за пару тижнів до весілля. Кращого подарунку складно було й уявити. Для мого майбутнього чоловіка це мала бути перша дитина. Пам'ятаю, як їхала на роботу і думала: я абсолютно щаслива, в мене є улюблена справа, донька, кохана людина і скоро ми станемо батьками маленького хлопчика чи дівчинки. Коли втратили нашого первістка, мені здалося, що світ навколо зупинився… Тоді я вперше побачила, як плачуть чоловіки…” - Олена, 34 роки
У нашому суспільстві заведено мовчати про втрати, і це робить задачу прийняття особливо непростою.
Для батьків, які пережили перинатальну втрату, це надзвичайно складний етап. Часто стається так, що не було можливості попрощатися, або про вагітність взагалі ніхто не знав, немає спільних спогадів. Для того, щоб почати рухатися далі у процесі проживання горя, момент визнання є дуже важливим: “Так, це відбулося у моєму житті”, “Я є мамою чи батьком, які пережили втрату”. Як знати, що це завдання горя виконане? Це коли людина може висловити словами: “Я пережив/пережила смерть дитини та втрату вагітності”.
У фільмі “Прихована краса” головний герой не може визнати, прийняти втрату впродовж кількох років. Його стосунки зруйнувались, кар'єра під загрозою, чоловік не живе, а існує. Він не приймає факту втрати та не дає собі можливість проживати горе і перебуває у постійному смутку. Весь фільм відображає його шлях: від небажання визнавати реальність, зневіри й до першого кроку на дорозі зцілення. “Моя донька померла”, - це слова, які герой з болем вимовляє та відкривається наступному кроку, щоб зустрітись зі всім, що він не давав собі відчувати роками. Тож усвідомлення втрати — перша дія на непростому шляху до “зцілення”.
Для батьків, які пережили перинатальну втрату, це надзвичайно складний етап. Часто стається так, що не було можливості попрощатися, або про вагітність взагалі ніхто не знав, немає спільних спогадів. Для того, щоб почати рухатися далі у процесі проживання горя, момент визнання є дуже важливим: “Так, це відбулося у моєму житті”, “Я є мамою чи батьком, які пережили втрату”. Як знати, що це завдання горя виконане? Це коли людина може висловити словами: “Я пережив/пережила смерть дитини та втрату вагітності”.
У фільмі “Прихована краса” головний герой не може визнати, прийняти втрату впродовж кількох років. Його стосунки зруйнувались, кар'єра під загрозою, чоловік не живе, а існує. Він не приймає факту втрати та не дає собі можливість проживати горе і перебуває у постійному смутку. Весь фільм відображає його шлях: від небажання визнавати реальність, зневіри й до першого кроку на дорозі зцілення. “Моя донька померла”, - це слова, які герой з болем вимовляє та відкривається наступному кроку, щоб зустрітись зі всім, що він не давав собі відчувати роками. Тож усвідомлення втрати — перша дія на непростому шляху до “зцілення”.
Завдання друге. Проживання, зустріч з власними емоціями
“Усвідомлення втрати прийшло до мене в лікарні. Це сталося, як описують у книжках: ніби тіло облили крижаною водою і з’явилося розуміння, так це відбувається саме зі мною. Поглинало відчуття несправедливості, гніву, жалоби. Я була ображена на весь світ! Чому я? І як вони (люди навколо) сміють бути такими щасливими?”
Інколи може здаватись, що вага цих емоцій нестерпна, що людина просто не витримає зустрічі з ними. Та це не так, втрату ви вже пройшли, тож, подолаєте й душевні переживання, пов'язані з нею. “Проживання емоцій, це як занурення руки у воду, від цього вона не перетворюється на рідину. Так і з відчуттям болю, вини, страху, злості — ви не станете ними, але, проживете їх і вони покинуть вас”, - Наталя Сениця. Зауважимо, що це краще робити у безпечному колі: можна у роботі з психологом, або долучившись до груп підтримки чи ви можете проходити цей шлях у супроводі на програмі “Бути Батьками Ангела”.
Завдання третє. Пристосування, прийняття нової реальності
“Після втрати наша родина змінилася. Ми стали іншими. Можна сказати, що більш вразливими, але при цьому, сильнішими. В наших відносинах, не тільки сімейних, а й з друзями, в суспільстві, з’явилося більше емпатії, терпимості. Так, в серці назавжди тепер є місце, яке належить нашому ненародженому малюкові, але ми впевнені, що здатності любити стало ще більше ”
Усвідомити нові обставини життя — надскладно. Але, реальність, в якій немає і більше не буде того, кого ви втратили просто необхідно прийняти. Світ, в якому доведеться жити по-новому. Немає значення, яка саме втрата сталась, завжди доводиться вчитись жити в нових умовах. Часто втрата провокує зміну цінностей, поглядів та відношення до життя, що своєю чергою спонукає до інших, більш глобальних змін.
Завдання четверте. Знаходження зв'язку з тим, кого ви втратили, попри те, що починаєте нове життя
“Весь час після втрати мене переслідувало відчуття незавершеності. Термін був маленький, тож крім УЗД на згадку не було нічого. Так пройшло кілька років. Поки я не відчула, що маю потребу “контейнерувати” свої емоції, виразити свою любов у чомусь матеріальному. Тож я замовила невеличку картину: пара дивиться у вікно на зірочку, яка символізує душу, що відлетіла. Малюнок вийшов дуже теплим, від нього віяло надією. Ось тоді я повністю відпустила своє маля. Більше не має образи, болю, є лише щемке відчуття ніжності”
Варіантів реалізувати останнє завдання горя — безліч. Ви обов'язково знайдете саме той, що відгукнеться у вашому серці. Хтось саджає дерево у пам’ять, хтось пише листа чи створює скриньку пам'яті. Можна залишити спогад на сторінці “Наші зірочки”, поділитись власною історією, написати особливе повідомлення. Немає правильних чи неправильних способів. Прислухайтеся до себе і відповідь прийде.
Тож, розуміючи задачі горя, ви можете знайти в собі сили та прийняти рішення почати процес проживання. Дозвольте собі пройти усі кроки, щоб біль трансформувався у світлий смуток, а горе — поступово звільняло простір для життя.
Тож, розуміючи задачі горя, ви можете знайти в собі сили та прийняти рішення почати процес проживання. Дозвольте собі пройти усі кроки, щоб біль трансформувався у світлий смуток, а горе — поступово звільняло простір для життя.
Хочу щоб таких матеріалів було більше!
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА