Пам'ятай, Це нормально, відчувати абсолютне спустошення.
Це нормально, уникати на певний час своїх рідних та друзів, щоб усвідомити свою втрату та дати собі час для скорботи. Це не лише втрата дитини, але і всіх мрій та надій, пов'язаних із життям після народження дитини.
Це нормально, відчувати заздрість до тих, у кого є діти або тих, хто повідомляє про свою вагітність.
Це нормально, якщо якісь дні ти не можеш прийти до себе та постійно плачеш, навіть за тривалий період після втрати дитини.
Це нормально, якщо тимчасово ти відчуваєш часткове відсторонення до своїх інших дітей.
Це нормально, мати бажання постійно розмовляти про свою втрату.
Це нормально, не мати бажання навіть згадувати про те, що трапилось.
Це нормально, проживати скорботу за втратою не так, як твій партнер.
Це нормально, відчувати сильну злість не маючи на це підстав.
Це нормально, якщо ти відчуваєш потребу контролювати кожен аспект свого життя.
Це нормально, ставити собі питання "Чому це сталось зі мною?".
Це нормально, втратити впевненість у собі в інших аспектах твого життя.
Це нормально, відчувати, що ти пережила поразку.
Це нормально, думати, що ти ніколи не захочеш мати дітей.
Це нормально, хотіти завагітніти якомога швидше.
Це нормально, не мати бажання якнайшвидше завагітніти знову.
Це нормально, хотіти пригортати та обіймати дітей інших людей.
Це нормально, не мати бажання навіть дивитись у сторону дітей інших людей.
Це нормально, шукати гарантій, що це більше ніколи не станеться.
Це нормально, почувати себе так, наче все вийшло з під контролю.
Це нермально, якщо твої бажання та емоції змінюються дуже швижко.
Це нормально, потребувати багато часу для скорботи.

Це нормально, не відчувати нічого з вищепереліченого і пережити втрату вагітності з мінімальним впливом на твоє життя.