ГОЛОВНА СТОРІНКА ОПІКИ АНГЕЛА
Втрата дитини до, під час або за короткий час після пологів є надзвичайно складною! Це смерть, яка сталась до того, як життя мало можливість повноцінно початися. Це суперечить природному циклу життя.
У нас не прийнято про це говорити, але чому?Бо це свідчить про поразку жінки? Ні, це не поразка. Досі більшість випадків викиднів неможливо пояснити та одна з чотирьох вагітностей закінчується втратою. Різні сім'ї проходять через це, і стан здоров'я жінки, її спосіб життя чи харчування, поведінка у більшості випадків не є причиною смерті дитини.
Бо це "болюча тема"? Так, це дуже складна тема для розмови, але якщо її уникати, то це не робить біль меншим. Втрата вагітності або дитини — суперечить природному циклу життя та пережити такий досвід в розумінні жінки — це велика особиста поразка. Як наслідок, жінки нікому не розказують про викидень. Навіть про смерть дитини після народження рідні можуть попросити "мовчати та не розповідати іншим". Це стигма, яка зручна для оточуючих, але дуже болюча для тих, хто пережив втрату, адже скорботу доводиться проходити наодинці, приховуючи свої справжні емоції.
В Україні діють групи підтримки для батьків, які пережили втрату вагітності у першому триместрі. Це можливість поспілкуватись з іншими, хто проходив такий непростий досвід, отримати розуміння та прожити. Детальніше про групи підтримки тут.
Про втрачену вагітність від Лорен Петерсон із ресурсу
https://www.scarymommy.com:Я знала, що ти була тут до того, як побачила синю полоску. Дні, навіть тижні до того, як я придбала цей тест, я відчувала тебе. Різкий біль у моєму животі, метелики, набряк моїх грудей і легка нудота, яка почала появлятись вранці. Фізичне відчуття якого я не можу описати словами, а тільки сказати "я відчувала" прийшло до мене, я знала що ти була тут, і я любила тебе. Ти була любимою.
Ти не була з нами довго, але багато часу не треба, щоб стати частиною сім'ї. І впродовж цього короткого часу ти була з нами, ти зробила нас сім'єю з чотирьох. Ти зробила нас дуже, дуже щасливими.
Мені так шкода, що ти не залишилась довше. Мені так шкода, що моє тіло зрадило тебе. Мені так шкода, що ти не мала можливості вирости. Я в скорботі за майбутнім, яке я планувала для тебе за цей короткий час. Але я така рада, що я тебе знала, навіть за такий короткий відрізок часу. І я ніколи тебе не забуду, маленька моя, ніколи.
***
Втрачена вагітність — це не найпопулярніша тема для розмови. Мені досі важко зрозуміти чому, враховуючи що одна з чотирьох вагітностей закінчуються викиднем. Це не малі цифри.
Можливо, це пов'язано з загальною дезінформацією та неправильними уявленнями про викидень. Можливо, це надто дискомфортно знати, що ми не маємо жодного медичного втручання, яке може запобігти викидню. Або люди просто не знають, що сказати.
Ми знаємо що робити коли помирає доросла людина. Буде похорон, ми говоримо про життя померлого, щоб вшанувати його. Люди висловлюють співчуття, приносять їжу щоб підтримати близьких, пропонують підтримку, яка допомагає. Смерть, хоч і є сумною, проте є частиною життєвого циклу, і визнається такою.
Втрачена вагітність — це смерть до початку життя.
Часто, це смерть яку відчуває тільки одна людина або знає про неї, і переживає це наодинці. Це завдяки правилу 12-ти тижнів, яке властиве нашій культурі. Жінкам рекомендують зберігати свою вагітність у таємниці, доки вони не досягнуть "безпечного терміну"(ризики викидня зменшуються після 12-ти тижнів).
Це є проблемою з кількох причин. Першочергово, інколи неможливо приховати вагітність, навіть на перших тижнях. Поява нудоти, виснаження і ряд інших фізичних симптомів можуть проявлятися. Під час своєї першої вагітності я працювала в малому офісі. Я сказала керівництву під час 6-го тижня, бо нудота спричиняла мої походи в туалет кожних пів години. Я була постійно виснажена і розраховувала на допомогу від батьків свого чоловіка. І давайте не забувати про емоційний цирк, зіркою якого при вагітності інколи стає жінка. Хвилі гормональних змін потрясають жіноче тіло і кожен аспект її фізіологічної особи піддається впливу.
По друге, якщо вагітність втрачено, жінці потрібна підтримка. Уявіть що відбувається, якщо вагітність, про яку ніхто не знав, але яка мала вплив на неї в багатьох аспектах, раптово припиняється? Уявіть, як це, нести тягар цієї втрати, коли решта світу існує в блаженному незнанні про втрату, яку переживає жінка.
Після того, як у мене стався викидень, у мене було багато емоцій: смуток, злість, ізоляція, навіть частково депресія, спричинена гормональними змінами. Мені пощастило, що близькі мені люди знали, і підтримали мене. Але решта світу продовжувало крутитись. І мені потрібно було продовжувати крутитись в одному ритмі.
Я відвела свою доньку у дитячу групу, де спілкувалась з іншими мамами та співала глупі пісеньки. Я була мовчазним свідком власного тіла, яке позбавило мене усіх доказів існування цього життя.
Я також відчувала щось, чого я не очікувала
Я також відчувала щось, чого я не очікувала: недоумкуватість. Я відчувала себе недоумкуватою через те, що я була сумною. Я думала, у мене немає права на скорботу чи печаль, адже люди почнуть мені вказувати "це було дійсно рано".
І знову ж таки, є проблема з правилом 12-ти тижнів. Тому що нас спонукають не розповідати про свою вагітність на ранніх термінах, є несправедливе припущення, що ми не можемо бути в радісному очікуванні від нашої вагітності до цього моменту.
Дай мені пояснити тобі одну річ: ти маєш право на будь-які емоції які ти відчуваєш, коли ти дізнаєшся що у тобі зародилося нове життя, і не важливо, коли ти про це дізналась.
І коли такі слова як "очевидно" і "точно" закидають тобі стосовно перебігу твоєї вагітності, то немає жодного графіку де любов, яку ти відчуваєш до життя всередині тебе зростає відповідно до тижнів вагітності. Любов – це любов. Втрата — це втрата.
Викидень це не лише втрата яку ти відчуваєш емоційно. Це відбувається з нашим тілом, всередині нас. Ми відчуваємо це фізично. Очікувати якийсь визначений рівень горя, скорботи від жінки, яка втратила вагітність є абсурдним і презирливим.
То ж як суспільство, давайте будемо справлятись краще. Давайте будемо чеснішими, відкритішими, проявлятимемо емпатію (це залишається істиною для всіх аспектів нашого життя).
У потребі поговорити з кимось, хоч би з ким, я звернулась до онлайн спільноти. Коли я поділилась власною історією, я була переповнена любов'ю та підтримкою, яку мені запропонували. Найбільше я була шокована кількістю жінок, які мали схожий досвід до мого. Якщо одна онлайн спільнота є лише невеликою групою жінок, яких ти знаєш, уяви, скільки є таких що втратили свою вагітність, і як багато з них мають потребу висловитись.
Якщо ти не знаєш, що сказати комусь, хто втратив свою вагітність
Якщо ти не знаєш, що сказати комусь, хто втратив свою вагітність, це насправді дуже просто. Просто скажи, що це нормально, переживати ті емоції, які вони відчувають. Це нормально, бути у скорботі і що ти поряд. Др. Джессіка Цукер, психолог, що спеціалізується на жіночому здоров'ї, розробила серію карток при втраті вагітності. На моїй улюбленій вказано:
"Скорбота не знає часу. Тож проведи у ній стільки часу, скільки тобі потрібно.
Якщо тобі потрібен спокій — відпочивай. Якщо ти хочеш кричати — вперед. Якщо ти хочеш відволіктись — роби це. Якщо ти хочеш плакати — не стримуй себе, можеш спати, можеш відправитись у подорож, знайди близьких людей, які готові бути поряд, щоб можна було подзвонити їм тоді, коли тобі потрібна підтримка.
Стався бережно до себе."
При тому, що я фізично та емоційно зцілилась після втрати, я завжди пам'ятатиму життя, яке могло бути з нами. Я ніколи не забуду дату очікування пологів і майбутнє, яке я уявляла.
Надіюсь, все буде по плану у новому майбутньому, з новим життям. Я продовжу пробувати та жити. І якщо є щось, що я навчилась, це наскільки дорогоцінним є моє життя і життя тих, кого я люблю, і ніколи не варто сприймати це як належне.
Я надіюсь ти зцілишся також!
_____________________________________
Хочу щоб таких матеріалів було більше!
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА
_____________________________________