Люди мають хибні уявлення про викидень, і це може зашкоди.

Більшість людей вважають, що викидень - це рідкісне явище, і багато хто вірить, що жінка, яка втратила вагітність, сама в цьому винна. Проте, жодне з цих тверджень не є правдою, і такі хибні переконання здатні завдати великого болю жінкам та їх партнерам.

Насправді, майже половина людей, які пережили втрату вагітності або чия партнерка пережила втрату вагітності, відчувають провину, згідно з дослідженням опублікованому у журналі Obstetrics & Gynecology. Більше чверті опитуваних відчували сором. Багато хто, відчував, що втратив дитину.

Коли NRP попросили відвідувачів сторінки у Фейсбук поділитися тим, що вони б хотіли, щоб люди знали про викидні, то кількість відповідей просто приголомшила - надійшло понад 200 листів, багато з них були дуже зворушливими. Більшість цих відповідей підтверджували результати дослідження.

Ідея провести дослідження виникло у доктора Зева Вільямса, коли він зрозумів, що багато хто з його пацієнтів мають хибні уявлення про викидень. “Коли я пояснював їм, наскільки часто трапляється викидень, вони були шоковані” - каже Вільямс, акушер-гінеколог, директор програми ранньої та повторної втрати вагітності при коледжі медицина Ейнштейна та Медичному центрі Монтефіоре в Нью-Йорку.

Насправді, від 15% до 20% клінічно підтверджених вагітностей закінчуються викиднем, який визначають, як втрату вагітності до 20 тижня гестації. (Втрату вагітності після 20 тижня називають мертвонародженням). Викидень, фактично, є “найбільш поширеним ускладненням вагітності”, ствержує доктор Вільямс. Він та його колеги прагнули дослідити наскільки поширені помилкові твердження та уявлення про викидень.

Вони провели опитування серед 1084 дорослих про втрату вагітності та причини цього. Крім того, серед опитаних 15% проживали втрату або їх партнерка мала такий досвід. Результати підтвердили те, що Вільямс спостерігав серед своїх пацієнтів: приблизно 55% опитуваних вважали, що викидень стається лише у 5% вагітностей або навіть менше.

Культурна тиша навкого втрат вагітностей призводить до хибних уявлень - вважає Вільямс. “Багато інших захворювань, про які люди звикли раніше говорити лише пошепки, такі як СНІД, зараз обговорюють набагато голосніше” - зазначає Вільямс.

Але інша ситуація з викиднем. Через те, що втрата вагітності на ранньому терміні поширене явище, часто жінкам радять не ділитися новинами про вагітність з їхніми друзями та близькими до настання другого триместру. На цьому етапі ризик викидня значно знижується. Однак, така таємничість може призводити до того, що жінки, які стикаються з втратою вагітності у першому триместрі, не отримуються гідної підтримки, - стверджує Вільямс.

“Так дивно, що ця тема така табуйована”, - написала одна з читачок у Фейсбуці. “Тепер я відчуваю обов'язок, після того, як пережила втрату, що я маю згадувати про це, коли я розповідаю про фертильність, процес зачаття чи пологів”. Також вона додала почуття, які розділяють багато інших жінок: “Я почувалася самотньо, поки не зрозуміла, що існує цей великий та таємний клуб жінок, які переживають втрату вагітності. Клуб, членом якого ніхто не хоче бути. І коли я усвідомила існування цього клубу, то відчула злість, що ніхто не сказав мені, що вони є активними членами цього клубу”.

Хромосомні аномалії є причиною 60% викиднів. Також відомо про інші медичні стани, які можуть призводити до втрати вагітності. Більшість опитаних знали, що генетичні та медичні проблеми є найпоширенішою причиною ранньої втрати вагітності. Але також вони помилково вважали, що інші фактори можуть призвести до викидня, такі як: стресс (76%); підняття важких предметів (64%); попередєні використання контрацепцій, такі як внутрішньоматкова спіраль (28%) або протизаплідні медикаменти (22%); та навість сварка (21%). Близько 22% вважали, що стиль життя, такий як вживання наркотичних речовин, куріння або вживання алкоголю є основною причиною викиднів Це не відповідає дійсності.

Ті, хто поділився своїм досвідом з NPR зізнаються, що багато з цих міфів їм повторювали друзі, родичі або колеги після того, як вони втратили вагітність. Одна жінка поділилася, що її звинуватили у втраті вагітності через те, що вона носила високі підбори. Подібні зауваження можуть бути неймовірно болючими, навіть якщо ви знаєте, що вас це не стосується.

“Я би хотіла, щоб люди розуміли, що викидень - це сторона однієї медалі”, - написала одна жінка. “Якщо ви мали здорову вагітність і вона завершилася успішними пологами - це як виграти в лотерею. За винятком очевидного зловживання наркотиками чи екстремальної їзди на биках - ваша здорова дитина не є результатом ваших дій або бездіяльності. Як би вам не хотілося контролювати ситуацію - це неможливо. І теж саме стосується кожної моєї вагітності - як би я не хотіла, щоб усе залежало від мене, це було поза моїм контролем.”

Почутя провини, сорому та величезної втрати, про які йшлося в опитуванні, стали загальною темою для тих, хто ділився своїми історіями з NPR. “Я відчувала, і досі відчуваю буквально розбитою, і так ніби моє тіло мене зрадило”, написала одна жінка. “Це ірраціонально, але існує глибокий сором за те, що ти не змогла виносити дитину до необхідного терміну. Я не хочу іншої дитини, я хочу саме цю дитину, ту, яку я планувала, про яку сподівалася, про яку розповідала та мріяла. Це все забрали в мене”.

Не всіх викидень так глибоко вразив; деякі казали, що втрата вагітності принесла полегшення, тому що вагітність була небажаною, або тому, що вони відчували, що щось пішло не зовсім так, як треба було. Інші зізнавалися, що хоч це і було і болісно в момент втрати, вони змогли впоратися з цим не відчувати особливої туги. “Ви маєте право відчувати всі свої емоції”, написала одна людина. “Незважаючи на те, відчуваєте ви горе, чи полегшення, ваші емоції завжди мають право на існування”.

Але зважаючи на те, що втрата може бути настільки великою, люди висловлювали бажання, щоб інші визнавали викидень без повторення списку добре відомих, або болісних фраз: “Принаймі, ти знаєш, що можеш завагітніти” (Одна читачка зазначила, що це було особливо боляче почути після її сьомого викидня). “Ти завжди можеш спробувати ще раз”. “Якщо ти усиновиш дитину, то одразу завагітнієш”. “На це була причина”. “Це Божий план” (Це, написала інша читатка, звучить як “Бог не хоче, щоб ви були батьками”).

Люди зазначали, що краще написати щось на зразок “Мені шкода. Чим я можу допомогти?”

Знову і знову ми чули бажання про більше приватних та публічних обговорень проблеми втрати вагітностей. “Багато жінок у моїй родині зазнали одну чи більше втрат вагітностей, а я і не підозрювала, допоки у мене не сталася втрата”, написала одна жінка. “Я відчувала, що ніхто з тих, кого я знаю, не переживав цього”.

Декілька читачів зізналися, що замовчування теми було навіть сильнішим для партнера жінки, у якої сталася втрата. Одна читачка написала, що її чоловік “мав надії, мрії та стільки радості пов’язаних з 9,5 тижнів життя”, але він не отримав відпустки, квітів чи добрих побажань від колег або візитів друзів, які б послухали як він плаче, як це було з нею. Натомість, “він мусив страждати наодинці”.

Результати нового опитування показали, що 46% респондентів, які пережили втрату, відчували себе не такими самотніми, коли їх друзі ділилися власним досвідом втрат. Навіть публічне зізнання відомих людей допомагало проживати цей досвід.

Одна людина, яка нещодавно переживала втрату підсумувала: “Хоча я ще емоційно зцілююся, я б хотіла говорити про це більше. Багато людей оплакують горе мовчки, але я зрозуміла, що розмови дійсно найкраще допомагають”.

Саме такий діалог, каже Вільямс, він та його колеги хочуть започаткувати за допомогою свого дослідження. “Викидень існував з давніх часів. Він завжди був тут”. Проте, як він зазначає “люди часто звинувачують себе та не обговорюють це”.