Цьому нікого не вчили
“Ви обрали свою професію, щоб супроводжувати появу нового життя у цей світ, та ви ніколи не думали про те, що втрати будуть траплятися й у вашій повсякденній роботі”.
Такими словами ми починали навчання для медичних працівників з підтримки сімей, які зазнали втрати дитини у вагітності, пологах або за короткий час після них.
Бувши ще студентами медінститутів, напевно, важко уявити, що існуватимуть моменти, коли ти будеш заходити в палату до жінки, яка пережила втрату немовля, і пояснювати, як діяти, коли почне прибувати молоко. Не приходила і думка, як пояснювати сім’ї, що діагноз дитини на 4-му місяці вагітності не є сумісним із життя, або не уявлялося, як вимовляти слова “немає серцебиття”, в момент, коли робиш УЗД. Цьому нікого не вчили.
Бувши ще студентами медінститутів, напевно, важко уявити, що існуватимуть моменти, коли ти будеш заходити в палату до жінки, яка пережила втрату немовля, і пояснювати, як діяти, коли почне прибувати молоко. Не приходила і думка, як пояснювати сім’ї, що діагноз дитини на 4-му місяці вагітності не є сумісним із життя, або не уявлялося, як вимовляти слова “немає серцебиття”, в момент, коли робиш УЗД. Цьому нікого не вчили.
Неймовірні спеціалісти, сповнені ентузіазму, потрапляють у робоче середовище зовсім не готовими до реалій, які їх можуть чекати при роботі у жіночих консультаціях, гінекологіях, перинатальних та неонатальних центрах.
“Я працювала старшою сестрою в перинатальному центрі багато років. Ставила на облік жінок та вела їхню вагітність. Прийшла в цю професію ще зовсім юною. Коли вперше зіткнулася з тим, що моя дівчинка, так я називаю усіх своїх підопічних, втратила дитину, я довго плакала вдома. Звісно з роками таких випадків було ох як багато. Але я жодним чином ніколи не транслювала свій розпач. Я завжди підтримувала, випромінювала лише позитивний настрій і повну впевненість, що все буде добре. Чи звикаєш до цього болю з часом? Можливо й так, є певна профдеформація. Психіка намагається відсторонитися, не брати близько до серця, адже з втратами стикаєшся майже щодня”, - ділиться своїм досвідом Ольга, акушерка.
Як саме зрозуміти та підтримати сім'ї у найважчі миті їхнього життя ми детально розповідаємо у посібнику “Прощання з Ангелом” для медичних працівників. Це міжнародні стандарти по роботі з горем для фахівців, адаптовані до українських реалій.
“На сьогодні є керівництва для лікарів США та Великої Британії. Вони є професійними й водночас доступними для лікарів будь-якої спеціальності. Для студента сьогодні такі практичні навички не є базовими — їх опановують в інтернатурі та надалі все життя в професії. Якщо питання ставити жорстко, то мають бути майстер-класи й тренінги для лікарів. Адже проблема є однаково актуальною, оскільки по суті це є посттравматичним синдромом. А він виникає й у жінок, які втратили декілька вагітностей, і у тих, які на сьогодні мають ракове захворювання, не кажучи про тих, хто зазнав травми від воєнної агресії”, - додає Нелля Корнієц.
Та як діяти, коли ти вже знаєш як підтримувати сім'ї у горі, коли вмієш підібрати правильні слова, та раптом відчуваєш втому від співчуття? Коли усвідомлюєш, що будуть дні на роботі, коли виходитимеш із палати у сльозах, витиратимеш їх, одягатимеш посмішку, щоб привітати пару із сусідньої палати із народженням первістка. Як діяти, коли будуть часи, коли затримуватимешся на роботі допізна і не матимеш фізичних сил для підтримки інших. Як вчинити, коли будуть дні, коли у твоїй сім'ї чи у твоєму житті будуть випробування, а тобі потрібно бути опорою для інших?
Що робити, коли ти єдиний чи єдина людина у колективі, хто знає як підтримати сім'ю у горі, і ти завжди поряд з чужим болем?
Втома від співчуття наступає тоді, коли ми занадто довго були опорою для інших. Це назва стану, коли людина відчуває втому від того, що надто довгий для себе час проявляла емпатію та співчуття до інших, не маючи нагоди відновитись.
Що робити, коли ти єдиний чи єдина людина у колективі, хто знає як підтримати сім'ю у горі, і ти завжди поряд з чужим болем?
Втома від співчуття наступає тоді, коли ми занадто довго були опорою для інших. Це назва стану, коли людина відчуває втому від того, що надто довгий для себе час проявляла емпатію та співчуття до інших, не маючи нагоди відновитись.
“Щоб врятувати іншого — одягни кисневу маску на себе насамперед. Це — золоте правило. Але втрата ресурсу така річ, що відбувається поступово і є вірогідність, що ви просто не помітите те, наскільки втомилися. Тож треба бути дуже уважним до себе, своїх відчуттів. В цьому випадку потрібно пам'ятати о піклуванні про себе. Є багато технік. Це може бути м'який обережний самомасаж. Дихальні вправи. Душ. Ароматерапія. Прогулянка вулицями міста або парком, озеро або річка. Читання цікавих книг.. Пам'ятати про здорове харчування і сон. Релаксація. За перших тривожних дзвіночків — звертатися за фаховою допомогою ”, - Любов Коробка, психологиня.
Втома від співчуття. Як розпізнати
Ось деякі поширені ознаки втоми від співчуття, вони можуть бути схожими й до ознаки професійного вигорання:
Зменшення рівня емпатії: та неможливість співчувати, так наче втрачається здатність відчувати та виражати співчуття до інших. Люди можуть відчувати емоційну німоту або відчуження від тих, що страждають, яким вони намагаються допомогти.
Емоційне виснаження: Важко справлятися з емоціями та емоційними викликами своєї роботи, є постійне відчуття емоційного перевантаження.
Відчуття фізичної втоми: втрата енергії та відчуття знесилення, навіть після достатнього відпочинку. Важко вставати вранці з ліжка, немає енергії та сил ані під час робочого дня, ані під час релаксу.
Проблеми з концентрацією уваги: може бути важко зосередитись або приймати рішення.
Відчуження та ізоляція: Люди можуть уникнути соціальних контактів та ізолювати себе від довкілля, відчуваючи, що більше не можуть співпереживати. Тут теж може проявлятись цинізм та апатія, хочеться відсторонитись від інших, важко сприймати колег по роботі та батьків у горі.
Також, при втомі від співчуття частина людей можуть впадати у негативні методи подолання стресу, такі як алкоголь, переїдання, йти на невиправданий ризик. Це все способи, які допомагають уникнути зустрічі із власними емоціями.
Зменшення рівня емпатії: та неможливість співчувати, так наче втрачається здатність відчувати та виражати співчуття до інших. Люди можуть відчувати емоційну німоту або відчуження від тих, що страждають, яким вони намагаються допомогти.
Емоційне виснаження: Важко справлятися з емоціями та емоційними викликами своєї роботи, є постійне відчуття емоційного перевантаження.
Відчуття фізичної втоми: втрата енергії та відчуття знесилення, навіть після достатнього відпочинку. Важко вставати вранці з ліжка, немає енергії та сил ані під час робочого дня, ані під час релаксу.
Проблеми з концентрацією уваги: може бути важко зосередитись або приймати рішення.
Відчуження та ізоляція: Люди можуть уникнути соціальних контактів та ізолювати себе від довкілля, відчуваючи, що більше не можуть співпереживати. Тут теж може проявлятись цинізм та апатія, хочеться відсторонитись від інших, важко сприймати колег по роботі та батьків у горі.
Також, при втомі від співчуття частина людей можуть впадати у негативні методи подолання стресу, такі як алкоголь, переїдання, йти на невиправданий ризик. Це все способи, які допомагають уникнути зустрічі із власними емоціями.
Як уникнути втоми від співчуття та попіклуватися про себе
Американський інститут репродуктивного горя рекомендує передбачати втому від співчуття. Відновлюватись па підтримувати себе, щоб не допускати негативних наслідків.
Нижче наводимо кілька речей, які ви можете зробити для себе, щоб уникнути втоми від співчуття при роботі із сім'ями в найважчі миті їхнього життя:
“Ми можемо дати іншим лиш те, що маємо самі”, то ж проявивши турботу до себе, співчуття та емпатію, ви наповнюєте себе, щоб могти підтримувати інших у час, коли ця допомога так необхідна. Хай у вас завжди буде достатньо сил, щоб долати щоденні виклики та жити повне життя, в якому є місце для підтримки інших!
Нижче наводимо кілька речей, які ви можете зробити для себе, щоб уникнути втоми від співчуття при роботі із сім'ями в найважчі миті їхнього життя:
- Самоаналіз, перевірте, чи є у вас ознаки втоми від співчуття або професійного вигорання. Це допоможе вам вчасно виявити проблему, якщо є така можливість, то отримати підтримку. Проаналізуйте, чи є у вас прояви втоми та співчуття у наступних сферах:
- фізичні прояви
- емоційні прояви
- поведінкові прояви
- Надзвичайно важливо відновлювати себе та знати, як ви можете допомогти собі у стресових ситуаціях. Комусь допомагає спілкування з тими, хто їх розуміє, комусь спорт, мистецтво, масаж або спокій при перегляді фільму. Випишіть мінімум 5 речей, які наповнюють вас та допомагають вам знизити рівень стресу.
- Складіть своє коло підтримки. Оберіть тих людей, які можуть надати вам емоційну підтримку без осуду. Подумайте, хто є вашими людьми на роботі, серед близьких людей, вашої спільноти та знайомих.
- Також, подумайте, чи є у вас місця, куди ви можете піти, щоб відчути себе в емоційній та фізичній безпеці. Місця які вам подобаються та де ви можете відчуття розслаблення.
- Чи є у вас опорні фрази, які надихають вас та підтримують у складні часи? Спробуйте згадати хоча б три таких. Це можуть бути цитати, слова ваших близьких або позитивні афірмації, які окриляють вас та додають сили.
- І наостанок, Інститут Репродуктивного Горя пропонує скласти план дій, принаймні записати на аркуші відповіді на наступні запитання “Що я зроблю, щоб підтримати та надихнути себе?”:
- сьогодні
- завтра
- за тиждень
- наступного місяця
“Ми можемо дати іншим лиш те, що маємо самі”, то ж проявивши турботу до себе, співчуття та емпатію, ви наповнюєте себе, щоб могти підтримувати інших у час, коли ця допомога так необхідна. Хай у вас завжди буде достатньо сил, щоб долати щоденні виклики та жити повне життя, в якому є місце для підтримки інших!
Хочу щоб таких матеріалів було більше!
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА