“Чоловіки в момент втрати стикаються з усіма опорними завданнями. Їх фокус полягає на підтримці жінки. У момент та ранні періоди після втрати у чоловіків немає простору для горя, що призводить до придушення будь-яких його емоційних проявів. У нашому суспільстві досі чоловіки наче витісняються з теми вагітності, пологів. І коли стається втрата — їхнім емоціям, переважно, соціум не придає значення, більшість не висловлює співчуття. Часто чоловіки чують: “Тобі потрібно бути сильним, подбати про неї”. Що своєю чергою ще більше підтверджує: “Ти не маєш права на горе” - з матеріалів “Інституту Репродуктивного Гора”, США.
“В нашій родині було три викидні на ранніх термінах. Це сталося протягом двох років. Втрати ми переживали болісно, але геть по-різному. Я знала, що чоловік горює, але мене дратував його оптимізм, що все буде добре, обов’язково все вийде. А також його бажання рухатися далі та не говорити про втрати. Лише з часом, після відвертого обговорення, я дізналася і зрозуміла, що він відчував підсвідоме почуття провини, неспроможності щось виправити. Чоловік знецінював свої власні горювання, адже “це відбулося не у його тілі”, - Катерина, 40 років.
“Я вела групи підтримки понад рік, та кожного разу, коли на групи приходили чоловіки, ділились своїми історіями, це були моменти коли сльози було важко стримувати”, - Наталя Сениця, співзасновниця ГО Опіка Ангела. Я пишаюся тим, що ми створили організацію разом із Тарасом, моїм чоловіком. Для мене це завжди знак того, що голос чоловіків буде почутим, що тут є місце горю обох партнерів. Є усі можливості для підтримки чоловіків, проте подолати стигму у суспільстві поки для нас є завданням, з яким ще не вдалось впоратись”.