У цій статті ми більше говоритимемо про втрати вагітності до 12-го тижня, адже вони є найбільш поширеними. Згідно зі статистичними даними, кожна 4 вагітність (в середньому) у світі закінчується ранньою втратою. Цей показник несуттєво відрізняється для країн із різним рівнем достатку, але у країнах із меншим рівнем достатку статистика втрат все ж вища. Зауважимо, все, що сказано у статті буде значною мірою відповідати досвіду проживання горя при втратах вагітності та дитини після 12 тижня та до 28-го дня після народження.
Чоловіки також горюють…
Емоційне потрясіння після втрати вагітності та дитини є типовим: з продовжуваним горем для більшості батьків. Проте, досі мало відомо про чоловічу скорботу. Наразі більшість поточної літератури, досліджень, підтримки фокусуються на жінках та саме їхньому досвіді.
“Чоловіки в момент втрати стикаються з усіма опорними завданнями. Їх фокус полягає на підтримці жінки. У момент та ранні періоди після втрати у чоловіків немає простору для горя, що призводить до придушення будь-яких його емоційних проявів. У нашому суспільстві досі чоловіки наче витісняються з теми вагітності, пологів. І коли стається втрата — їхнім емоціям, переважно, соціум не придає значення, більшість не висловлює співчуття. Часто чоловіки чують: “Тобі потрібно бути сильним, подбати про неї”. Що своєю чергою ще більше підтверджує: “Ти не маєш права на горе” - з матеріалів “Інституту Репродуктивного Гора”, США.
Про що свідчить статистика
Як показує дослідження проведене Університетським коледжем Лондона та Асоціацією викиднів («UCL Survey») за участю 160 партнерів жінок, у яких стався викидень: 85 % із них повідомили про смуток, 63 % - про горе та 58 - про шок після втрати вагітності їхньої партнерки. Серед них 58 % опитаних партнерів сказали, що їм важко зосередитися через емоційне хвилювання, 47 % повідомили про проблеми зі сном, а 48 % сказали, що це вплинуло на їхню роботу.
В іншому ж дослідженні 7% з опитуваних 386 партнерів повідомили про симптоми посттравматичного стресу через місяць після втрати вагітності.
В іншому ж дослідженні 7% з опитуваних 386 партнерів повідомили про симптоми посттравматичного стресу через місяць після втрати вагітності.
Чоловіки та стереотипи проживання втрати
Існують опубліковані дослідження, що від чоловіків є очікування не говорити взагалі про ранні втрати вагітності й не проживати жодних емоцій. Наратив інколи є таким, що їх це взагалі не стосується і це не частина їхньої справи. Це створює обставини, в яких чоловіки не мають ані часу, ні простору для того, щоб навіть усвідомити все що відбулось та свої власні емоції. Хоча усі прекрасно усвідомлюють, що втрата має незворотний вплив на пару, стосунки, на жінку та чоловіка.
В одному невеликому дослідженні 2019 року чоловіків в Австралії, чиї партнерки мали викидень від трьох місяців до 10 років тому, більшість повідомили, що почуваються дуже самотніми, не хочуть обтяжувати свою жінку, але не можуть знайти інших, з ким можна поговорити. Вони зауважили, що орієнтовані на чоловіків мережі підтримки могли б їм допомогти. «Як чоловіки ми, мабуть, почуваємося так ... Зі мною все буде добре», — сказав дослідникам один учасник. «Я рухатимуся далі, і все налагодиться… але в глибині душі ти знаєш, що це не так».
В одному невеликому дослідженні 2019 року чоловіків в Австралії, чиї партнерки мали викидень від трьох місяців до 10 років тому, більшість повідомили, що почуваються дуже самотніми, не хочуть обтяжувати свою жінку, але не можуть знайти інших, з ким можна поговорити. Вони зауважили, що орієнтовані на чоловіків мережі підтримки могли б їм допомогти. «Як чоловіки ми, мабуть, почуваємося так ... Зі мною все буде добре», — сказав дослідникам один учасник. «Я рухатимуся далі, і все налагодиться… але в глибині душі ти знаєш, що це не так».
Відтермінований біль
Є дуже мало літератури, яка говорить про те, що чоловіки страждають так само як і жінки, хоча частіше їх скорбота відтерміновується у часі. У випадках, коли, наприклад, жінка мала можливість проживати горе, а чоловік не давав собі такого права — його страждання можуть бути навіть більшими, адже він довгий час пригнічував власні емоції. Враховуючи контекст України, де тема втрат досі стигматизована і жінки також “затискають власні емоції”, приховують та заперечують свій біль, то горе партнерів може бути доволі однакової інтенсивності. Також для обох — розтягнутим в часі. Через відсутність простору, культури підтримки у нас усіх немає правильних слів, щоб підтримувати. У чоловіків, які зіткнулись із горем, немає слів, якими можна висловити власні емоції та переживання.
Дослідження показали, що чоловіки часто не сумують так відкрито, як їхні партнерки. Згідно одного з них 323 осіб після викидня часто виявляли горе менш відкрито, ніж їхні партнерки, але були більш вразливими до «почуття відчаю» та «труднощів у справах». Ці почуття погіршилися після того, як вони бачили ультразвукове сканування протягом вагітності до викидня.
Дослідження показали, що чоловіки часто не сумують так відкрито, як їхні партнерки. Згідно одного з них 323 осіб після викидня часто виявляли горе менш відкрито, ніж їхні партнерки, але були більш вразливими до «почуття відчаю» та «труднощів у справах». Ці почуття погіршилися після того, як вони бачили ультразвукове сканування протягом вагітності до викидня.
“В нашій родині було три викидні на ранніх термінах. Це сталося протягом двох років. Втрати ми переживали болісно, але геть по-різному. Я знала, що чоловік горює, але мене дратував його оптимізм, що все буде добре, обов’язково все вийде. А також його бажання рухатися далі та не говорити про втрати. Лише з часом, після відвертого обговорення, я дізналася і зрозуміла, що він відчував підсвідоме почуття провини, неспроможності щось виправити. Чоловік знецінював свої власні горювання, адже “це відбулося не у його тілі”, - Катерина, 40 років.
“Це як втрачений подарунок” - використання чоловіками метафор, щоб зрозуміти викидень своєї дружини
У 2019 році у США провели дослідження, в якому звернулись до чоловіків, які пережили досвід втрати дитини до 12-го тижня вагітності. Серед респондентів були ті, хто зіткнувся з досвідом втрати навіть понад 15 років тому.
Класичним запитанням було продовжити фразу: “Проходити досвід втрати дитини до 12 тижня вагітності було як…”
У цьому дослідженні брали участь 45 чоловіків.
Ось перелік найчастіше використаних метаформ:
“Це як втрачений подарунок” - були порівняння із тим, що тобі роблять чудовий подарунок і вмить відбирають його. Також порівнювали із різдвяним презентами, коли ти отримуєш велику, гарну коробку, а відкриваючи її, вона виявляється порожньою.
“Це катаклізм” - асоціювали з природними катаклізмами, які наступають в мить та приносять страшні руйнівні наслідки.
“Це як смерть рідної людини”, “Пустка”, “Хаотичні рухи якогось анімованого чоловіка”...
Всі ці метафори були доволі типовими для більшості чоловіків. Але вони були тим містком від заперечення до усвідомлення всього, що трапилось, навіть якщо втрата відбулася багато років тому.
Як чоловіки говорили про свою роль у період втрати:
“Камінь”, “Сторож”, “Чоловік, який мусить все виправити”, “Актор другого плану”.
Класичним запитанням було продовжити фразу: “Проходити досвід втрати дитини до 12 тижня вагітності було як…”
У цьому дослідженні брали участь 45 чоловіків.
Ось перелік найчастіше використаних метаформ:
“Це як втрачений подарунок” - були порівняння із тим, що тобі роблять чудовий подарунок і вмить відбирають його. Також порівнювали із різдвяним презентами, коли ти отримуєш велику, гарну коробку, а відкриваючи її, вона виявляється порожньою.
“Це катаклізм” - асоціювали з природними катаклізмами, які наступають в мить та приносять страшні руйнівні наслідки.
“Це як смерть рідної людини”, “Пустка”, “Хаотичні рухи якогось анімованого чоловіка”...
Всі ці метафори були доволі типовими для більшості чоловіків. Але вони були тим містком від заперечення до усвідомлення всього, що трапилось, навіть якщо втрата відбулася багато років тому.
Як чоловіки говорили про свою роль у період втрати:
“Камінь”, “Сторож”, “Чоловік, який мусить все виправити”, “Актор другого плану”.
Як допомогти батькам, після втрати?
Як можемо ми, як суспільство, діяти краще, щоб чоловіки не відчували себе акторами другого плану? Щоб поживання горя у парі мало менш руйнівний вплив на стосунки, визнавався біль обох партнерів та давалось право і час на горювання?
Часто чоловіки чують фрази, які дуже ранять: “Ти не мав то постити на фейсбуці”, “Тобі треба більше опікуватися нею”, “Де ви були раніше”
На перший погляд, це дуже прості поради, але як суспільство, ми все ще дуже погано даємо раду тому, щоб їх дотримуватися.
Іншим важливим моментом є усвідомлення того, що ж можуть відчувати чоловіки та жінки при втратах вагітності та дитини до 12 тижня. Ми переклали короткий список, створений Британською організацією “Томміс”:
- перш за все, це вшановувати та не знецінювати кожну історію втрати, і обох батьків;
- не намагатися “виправити”, втішити, відволікти чи врятувати від горя;
- не мати очікувань щодо того, як і хто проживатиме біль;
- не каталізувати відчуття вини. Чоловік є у багатьох випадках першою точкою контакту, він перший дізнається про втрату, він є поруч. І найгірше, що ми можемо зробити, це — підсилювати відчуття вини.
Часто чоловіки чують фрази, які дуже ранять: “Ти не мав то постити на фейсбуці”, “Тобі треба більше опікуватися нею”, “Де ви були раніше”
На перший погляд, це дуже прості поради, але як суспільство, ми все ще дуже погано даємо раду тому, щоб їх дотримуватися.
Іншим важливим моментом є усвідомлення того, що ж можуть відчувати чоловіки та жінки при втратах вагітності та дитини до 12 тижня. Ми переклали короткий список, створений Британською організацією “Томміс”:
- розчарування через те, що партнер/ка не хочуть говорити про втрату, коли вам хочеться говорити;
- відчувати біль через те, що ваш партнер/ка не відчуває такого ж спустошення через втрату, як ви;
- відчувати, що ваш партнер/ка ре відчуває того ж, що і ви;
- відчувати смуток що партнер/ка хочуть ‘рухатися далі’, і говорять про плани на майбутнє в той час, коли ви ще не готові до таких розмов;
- відчувати смуток через те, що ваші емоції не є настільки ж важливими, як емоції партнера/ки;
- відчувати безсилля через те, що ви не можете допомогти своєму партнеру, партнерці;
- відчувати глибокий смуток через те, що не можете підтримати свого партнера/ку емоційно.
“Я вела групи підтримки понад рік, та кожного разу, коли на групи приходили чоловіки, ділились своїми історіями, це були моменти коли сльози було важко стримувати”, - Наталя Сениця, співзасновниця ГО Опіка Ангела. Я пишаюся тим, що ми створили організацію разом із Тарасом, моїм чоловіком. Для мене це завжди знак того, що голос чоловіків буде почутим, що тут є місце горю обох партнерів. Є усі можливості для підтримки чоловіків, проте подолати стигму у суспільстві поки для нас є завданням, з яким ще не вдалось впоратись”.
Хочу щоб таких матеріалів було більше!
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА
ПІДТРИМАТИ ОПІКУ АНГЕЛА